Exodus 21

Не жадай дому ближнього свого́, не жадай жони ближнього свого́, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!“ 1І ввесь народ бачив та чув гро́ми та по́лум'я, і голос сурми́, і го́ру димля́чу. І побачив народ, — і всі тремтіли та й поставали здале́ка. 2І сказали вони до Мойсея: „Говори з нами ти, і ми послухаємо, а нехай не говорить із нами Бог, щоб ми не повмирали“. 3І промовив Мойсей до народу: „Не бійтеся, бо Бог прибув для ви́пробування вас, і щоб страх Його був на ваших обли́ччях, щоб ви не грішили“. 4І став народ здале́ка, а Мойсей підійшов до мо́року, де був Бог. 5І промовив Господь до Мойсея: „Отак скажеш до Ізраїлевих синів: Ви бачили, що Я говорив з вами з небе́с. 6Не будете робити при Мені богів із срібла, і богів із золота не будете робити собі. 7Ти зробиш для Мене же́ртівника з землі, і будеш прино́сити на ньому свої цілопа́лення й свої мирні жертви, і дрібну худобу свою, і велику худобу свою. На кожному місці, де Я згадаю Ймення Своє, Я до тебе прийду́ й поблагословлю́ тебе. 8А коли зробиш Мені же́ртівника з каменів, то не будеш будувати його з обте́саних, бо ти підно́сив би над ним знаряддя своє, і занечи́стив би його́. 9І не будеш вхо́дити до Мого же́ртівника ступе́нями, щоб не була відкрита при ньому твоя нагота́“. 10

Про рабів

11А оце зако́ни, що ти викладеш перед ними: 12Коли купиш єврейського раба, нехай він працює шість років, а сьомого нехай вийде да́рмо на волю. 13Якщо при́йде він сам один, нехай сам один і вийде; коли він має жінку, то з ним вийде й жінка його. 14Якщо пан його дасть йому жінку, і вона породить йому синів або дочо́к, — та жінка та діти її нехай будуть для пана її, а він нехай вийде сам один. 15А якщо раб той щиро скаже: „Полюбив я пана свого, жінку свою та дітей своїх, — не вийду на волю“, 16то нехай його пан приведе́ його до суддів, і підведе його до дверей або до бічни́х одві́рків, та й проколе пан його вухо йому шилом, — і він буде робити йому повіки! 17А коли хто продасть дочку́ свою на неві́льницю, — не вийде вона, як виходять раби. 18Якщо вона невгодна в оча́х свого пана, який призна́чив був її собі, то нехай позволить її викупити. Не вільно йому продати її до народу чужого, коли зрадить її. 19А якщо призна́чить її для сина свого, то зробить їй за правом дочо́к. 20Якщо візьме собі іншу, то не зменшить поживи їй, одежі їй і подру́жнього пожиття́ їй. 21А коли він цих трьох речей не робитиме їй, то вона вийде да́рмо, без о́купу.

Про тяжкі пере́ступи

22Хто вдарить люди́ну, і вона вмре, той конче буде забитий. 23А хто не чатува́в, а Бог підвів кого в його руку, то дам тобі місце, куди той утече. 24А коли хто буде замишляти на ближнього свого, щоб забити його з хитрістю, — ві́зьмеш його від же́ртівника Мого на смерть. 25А хто вдарить батька свого чи матір свою, той конче буде забитий. 26А хто вкраде люди́ну і продасть її, або буде вона зна́йдена в руках його, той конче буде забитий. 27І хто проклинає батька свого чи свою матір, той конче буде забитий. 28А коли будуть свари́тися люди, і вдарить один о́дного ка́менем або кулаком, і той не вмре, а зляже на посте́лю, 29якщо встане й буде проходжуватися надворі з опертям своїм, то буде оправданий той, хто вдарив, тільки нехай дасть за прогаяння ча́су його та справді вилікує. 30А коли хто вдарить раба свого або невільницю свою києм, а той помре під рукою його, то конче буде покараний той. 31Тільки якщо той переживе день або два дні, то не буде покараний, бо він — його гроші. 32А коли будуть битися люди, і вдарять вагі́тну жінку, і скине вона дитину, а іншого нещастя не станеться, то конче буде покараний, я́к покладе на нього чоловік тієї жінки, і він дасть за присудом суддів. 33А якщо станеться нещастя, то даси ду́шу за ду́шу, 34око за око, зуба за зуба, руку за руку, ногу за ногу, 35опа́рення за опарення, рану за рану, синяка за синяка. 36А коли хто вдарить в око раба свого, або в око невільниці своєї, і знищить його, той на волю відпустить його за око його.